Острый живот – причины, симптомы и лечение

Острый живот

Острый живот – комплекс клинических, лабораторных и инструментальных признаков, свидетельствующих о катастрофе в брюшной полости и необходимости оказания пациенту неотложной хирургической помощи. Проявляется основной триадой симптомов: абдоминальный болевой синдром, напряжение передней брюшной стенки, нарушение эвакуаторной функции кишечника (перистальтики). Диагностическую ценность представляют правильно собранный анамнез, осмотр, рентгенография органов брюшной и грудной полости, УЗИ, лапароскопия. Данный синдром обычно требует ургентного хирургического вмешательства для спасения жизни больного.

МКБ-10

  • Причины острого живота
  • Симптомы острого живота
  • Диагностика острого живота
  • Лечение острого живота
    • Прогноз острого живота
  • Цены на лечение

Общие сведения

Острый живот представляет собой собирательное понятие, включающее любую катастрофическую ситуацию в брюшной полости (острые заболевания воспалительного характера, нарушения кровообращения, травмы и повреждения органов, кишечная непроходимость любой этиологии), которая требует быстрой диагностики, постановки правильного диагноза и проведения ургентного оперативного вмешательства. Наиболее актуальным понимание сути синдрома острого живота является для врачей скорой помощи и приемных покоев стационаров, т. к. именно они должны в кратчайшие сроки установить правильный диагноз и госпитализировать пациента в профильное хирургическое отделение.

Необходимость составления алгоритма диагностического поиска при синдроме острого живота возникла еще в начале двадцатого века. Продиктована эта необходимость была тем фактом, что значительное количество смертей в стационаре обусловливалось откладыванием операции у пациентов с острой хирургической патологией брюшной полости из-за трудностей диагностики и дифференциального диагноза. Согласно статистике, летальность среди пациентов с диагнозом острый живот, госпитализированных и прооперированных в первые шесть часов от начала заболевания, в 5-8 раз ниже, чем среди больных с той же патологией, которым хирургическая помощь была оказана в более поздние сроки. Следует отметить, что гипердиагностика острого живота (псевдоабдоминальный синдром на фоне соматической патологии) также является большой проблемой, поскольку необоснованное оперативное вмешательство может значительно ухудшить состояние таких пациентов.

Причины острого живота

К возникновению острой патологии органов живота, требующей экстренного оперативного вмешательства, могут приводить хирургические и нехирургические причины. В гинекологии, травматологии, абдоминальной хирургии острый живот часто связан с внутрибрюшным кровотечением, которое может сопровождать внематочную беременность, апоплексию яичника, травму живота, перфорацию полых органов. В этом случае кровь поступает в брюшную полость, вызывая раздражение брюшины и симптомы острой кровопотери.

Иной механизм развития острого живота наблюдается при нарушении кровообращения в органах брюшной полости и малого таза: острой окклюзии мезентериальных сосудов, ущемленной грыже, кишечной непроходимости, перекруте ножки кисты яичника, некрозе миоматозного узла, перекруте яичка и др. В подобных ситуациях перитонеальные симптомы обусловлены ишемией, быстро нарастающими некробиотическими изменениями в том или ином органе и начинающимся перитонитом. При таких заболеваниях, как острый аппендицит, холецистит, острый панкреатит, сальпингоофорит, характерная клиническая картина определяется острым, иногда гнойным воспалительным процессом.

Хирургические причины острого живота исключаются в первую очередь. Однако существует ряд заболеваний, при которых выраженный абдоминальный болевой синдром не связан с патологией в брюшной полости. Такие состояния симулируют клинику острого живота, но не требуют экстренного хирургического вмешательства. К нехирургическим причинам острой боли в животе относятся некоторые инфекционные заболевания (острая кишечная инфекция, мононуклеоз, гепатит), дисметаболические расстройства (кетоацидоз при диабете, гемохроматоз, повышенный уровень триглицеридов в крови и др.). Интенсивная боль может иррадиировать в область живота при инфаркте миокарда, плеврите и плевропневмонии.

Симптомы острого живота

В клиническую картину острого живота входит триада основных симптомов: абдоминальная боль, напряжение мышц передней стенки брюшной полости, расстройство перистальтики кишечника. Данные признаки могут сочетаться между собой и с менее значимыми симптомами в разнообразных комбинациях.

Боли являются первым и наиболее ярким симптомом острого живота. Они могут иметь различную локализацию, распространенность и интенсивность. Наиболее выраженные и разлитые боли отмечаются при обширных травмах брюшной полости, панкреонекрозе. Напротив, у пожилых и ослабленных пациентов, детей, на фоне интоксикации боль может быть неинтенсивной, блуждающей. Чаще боль бывает острой, кинжальной, хотя встречаются и случаи с постепенным началом болевого синдрома. Большинство пациентов указывают на миграцию боли из первоначального источника, распространение на другие регионы или весь живот. По характеру она может напоминать удар ножа, быть схваткообразной, изнуряющей, жгущей и т. д.

При некоторых патологических состояниях (кишечной непроходимости, деструктивном аппендиците) возможно чередование эпизодов острой боли и мнимого благополучия. Часто болевой синдром может сопровождаться стойкой икотой, рвотой. Воспалительный экссудат и кровь, скапливающиеся в брюшной полости, раздражают нервные рецепторы и вызывают положительные симптомы «ваньки-встаньки» (выраженное усиление болезненности при переходе из сидячего положения в горизонтальное, в связи с чем больной сразу снова садится), френикус-симптом (значительную болезненность при надавливании между ножками грудино-ключично-сосцевидной мышцы). Напряжение мышечного корсета брюшной полости также связано с раздражением листков брюшины экссудатом, содержимым пищеварительного тракта и кровью. Как уже говорилось выше, у пожилых, ослабленных больных и детей данный симптом также может быть не выражен.

Изменения характера кала, запоры и послабления стула, задержка отхождения газов могут служить проявлением нарушения работы кишечника. Так, в начальных фазах острого аппендицита, инвагинации кишечника может отмечаться жидкий стул. При инвагинации, прободной язве, мезентериальном тромбозе в стуле будет определяться кровь. Отсутствие кала и газов говорит в пользу кишечной непроходимости.

Многие заболевания, проявляющиеся клиникой острого живота, сопровождаются явлениями анемии: бледностью кожных покровов, холодным потом, зябкостью. Запущенным эпизодам острого живота сопутствуют явления шока – безучастность, заторможенность, заостренность черт лица, землисто-серый цвет кожи.

Диагностика острого живота

В постановке диагноза острого живота огромное значение имеет правильно собранный анамнез в сочетании с грамотно проведенным физикальным осмотром. Важно выяснить, развилась ли боль остро (перфорация полого органа) или болевой синдром постепенно усиливался (перитонит); локализована ли боль в одном месте либо мигрирует; связано ли возникновение боли с приемом пищи. Рвота указывает на нарушение пассажа пищи по кишечнику механического или рефлекторного характера (кишечная непроходимость, колика). Обязательно следует выяснить, не отмечалось ли в последнее время изменения характера и частоты стула, не было ли патологических примесей в кале (кровь, слизь в виде «малинового желе» и др.).

Во время обследования уделяют пристальное внимание состоянию сердечно-сосудистой системы (ЧСС, уровень артериального давления) для своевременного диагностирования кровотечения, шока. При осмотре живота оценивается его форма (запавший или ладьевидный, напряженный — при перфорации желудка, кишечника; перераздутый и асимметричный – указывает на непроходимость кишечника), выявляются рубцовые изменения и грыжевые дефекты. Пальпация позволяет обнаружить критерии раздражения брюшины, объемные образования в животе, локализовать источник боли. При перкуссии можно определить расширение границ печени, наличие свободного газа или выпота в полости живота. При выслушивании живота кишечные шумы или значительно усиливаются (в начальных фазах непроходимости кишечника) или вообще не выслушиваются (в фазе разгара непроходимости).

Всем пациентам с подозрением на острый живот следует проводить ректальное исследование. Акцентировать внимание необходимо на обострение болезненности при надавливании пальцем на стенки ампулы прямой кишки (это говорит о наличии выпота в малом тазу). При выявлении у больного даже небольших грыжевых выпячиваний рекомендуется провести пальцевое исследование через ворота грыжи. При использовании этого приема происходит непосредственное раздражение париетального листка брюшины, поэтому болезненность и напряженность брюшной стенки будут более выражены. У детей полезно производить пальпацию органов живота в состоянии сна или седации, когда можно исключить непроизвольное напряжение брюшной стенки.

Лабораторные анализы при остром животе неинформативны, выявляют гнойно-воспалительные изменения, анемию. Однин из самых простых и доступных методов верификации катастрофы в животе — обзорная рентгенография ОБП. Пациентам в крайне тяжелом состоянии снимки производятся в горизонтальном положении (в боковой проекции), в остальных случаях исполняется рентгенография в вертикальном положении. На снимках визуализируется свободный газ в полости живота, затемнение в отлогих местах (экссудат), арки и уровни в петлях кишечника, газ в забрюшинной клетчатке. Расширенный диагностический поиск включает рентгенконтрастные исследования: в желудок или кишечник вводится газ, контрастное вещество. Если воздух или контраст попадают в свободную брюшную полость, это свидетельствует о перфорации полого органа. Если при контрастировании желудка отмечается его смещение кпереди, можно думать о панкреонекрозе. Иногда может потребоваться специализированное рентгенологическое исследование (целиакография, мезентерикография).

Читайте также:  Ответы перечислите главные функции цитоплазматической мембраны

УЗИ ОБП позволит выявить экссудат в брюшной полости, газ в системе воротной вены, опухолевый конгломерат, инвагинат и другие патологические состояния, которые могли послужить причиной острой хирургической патологии. УЗИ является ведущим методом диагностики острой урологической и гинекологической патологии. В сложных ситуациях установить правильный диагноз поможет диагностическая лапароскопия.

Если у пациента предполагается острый живот, следует тщательно подойти к исключению состояний, имитирующих катастрофу в животе. Операция, проведенная пациенту с тяжелой соматической патологией, зачастую приводит к ухудшению его состояния и смерти. Именно поэтому при поступлении в приемный покой требуется исключить нехирургические факторы острого живота: инфаркт (ишемию) миокарда, воспаление легких, плеврит, пневмоторакс, мочекаменную и желчнокаменную болезнь (колику), кишечные инфекции.

Лечение острого живота

Все пациенты с клиникой острого живота требуют госпитализации в профильное хирургическое отделение. Если будет выявлен псевдоабдоминальный синдром, а острая хирургическая патология исключена, пациент переводится в отделение гастроэнтерологии или терапии. Предоперационная подготовка должна быть максимально сокращена, если состояние больного очень тяжелое – подготовка и противошоковая терапия осуществляются в отделении интенсивной терапии в течение нескольких часов. До постановки точного диагноза нельзя принимать пищу и жидкости, применять обезболивающие средства и снотворные, делать клизмы.

Применение анальгетиков (особенно наркотических) имеет следствием ослабление боли и расслабление мышечного корсета, что в свою очередь ведет к ошибкам диагностики и необоснованному откладыванию операции. После установления правильного диагноза пациентам с болями спастического характера разрешается ввести спазмолитические препараты.

Большинство состояний, приводящих к развитию острого живота, требуют неотложного хирургического вмешательства. Операцию рекомендуется провести в течение шести часов от появления симптомов заболевания – в этой ситуации значительно снижается частота осложнений, улучшается прогноз. Если пациент поступил в стационар в агональном состоянии, подготовка не проводится, операция начинается немедленно, одновременно с проведением реанимационных мероприятий.

Прогноз острого живота

Прогноз для здоровья и жизни при остром животе в значительной мере зависит от причины этого состояния, возраста пациента, наличия сопутствующей патологии, срока от начала заболевания до госпитализации и оперативного вмешательства. Значительно ухудшается прогноз при длительно текущем перитоните, некрозе кишечника, тромбозе мезентериальных вен. Особенно опасны эти состояния у ослабленных и пожилых пациентов, детей раннего возраста. Летальность значительно снижается при ранней постановке диагноза и своевременном проведении оперативного вмешательства. Специфической профилактики острого живота не существует.

Гострий живіт

Гострий живіт — клінічний синдром, що розвивається при пошкодженнях і гострих захворюваннях органів черевної порожнини і заочеревинного простору і вимагає екстреної хірургічної допомоги. Для гострого живота типові наступні основні ознаки: біль у животі різного характеру та інтенсивності, напруження м’язів черевної стінки, порушення моторики кишечника. Ці та деякі другорядні ознаки зустрічаються в різноманітних поєднаннях при різних патологічних станах, обумовлених гострими запальними процесами органів черевної порожнини, кровотечею в черевну порожнину, місцевими порушеннями кровообігу, або при непрохідності кишечника. Клінічну картину гострого живота може імітувати псевдоабдомінальний синдром, при якому біль в животі обумовлені захворюваннями органів черевної порожнини, що не вимагають екстреного хірургічного лікування (наприклад, гастрит, коліт), або захворюваннями органів, розташованих поза черевної порожнини (наприклад, інфаркт міокарда, гостра пневмонія, пієлонефрит). Ці захворювання, хоча і можуть супроводжуватися низкою ознак гострого живота, підлягають в основному консервативному лікуванню.
Основні причини розвитку гострого живота:
1. Гострі неспецифічні запальні захворювання органів травлення. Найбільш часто спостерігаються гострі запальні процеси в червоподібному відростку, жовчному міхурі, підшлунковій залозі.
2. Перфорації полого органу, що виникають найчастіше внаслідок різних захворювань або пошкоджень органів черевної порожнини і призводять до розвитку перитоніту.
3. Внутрішні кровотечі в черевну порожнину і заочеревинного простору, що виникають спонтанно (наприклад, розрив маткової труби при трубної вагітності або аневризма черевної частини аорти) або внаслідок травми (травматичні розриви печінки, селезінки, брижових судин та ін.)
4. Непрохідність кишечника, що виникає в результаті завороту кишок, узлообразования, обмеження кишки у внутрішній або зовнішній грижі, обтурації, інвагінації, здавлення кишки спайками.
5. Гострі порушення мезентериального кровообігу (артеріального і венозного), що призводять до інфаркту кишки.
6. Гострі запальні процеси і порушення кровообігу внутрішніх статевих органів (гострий аднексит, перекрут ніжки пухлини або кісти яєчника, некроз міоматозного вузла матки або пухлини яєчників та ін.)
КЛІНІЧНА СИМПТОМАТИКА
Провідним симптомом є біль, локалізована або розповсюджується по всьому животу, як правило, посилюється при рухах. При великих і важких ураженнях, що зумовили виникнення гострого живота, наприклад травматичних розривах органів черевної порожнини, поширеному геморагічному панкреонекроз, больовий синдром різко виражений і може супроводжуватися розвитком шоку. У дітей раннього віку, особливо при гіпотрофії, у хворих старечого віку, у виснажених хворих, при зниженні реактивності організму і важкої інтоксикації болі бувають незначними.
Частий симптом гострого живота — блювота, яка може виникати в перші години і навіть хвилини захворювання. Іноді спостерігається наполеглива болісна гикавка, що зазвичай пов’язано з роздратуванням діафрагмального нерва. Так званий френикус-симптом (різка болючість при натисканні між ніжками грудино-ключично-соскоподібного м’яза) зазвичай виникає внаслідок подразнення нервових закінчень діафрагмального нерва ексудатом, ізлівшімся вмістом шлунково-кишкового тракту або кров’ю. Таке ж походження має і так званий симптом ваньки-встаньки — різке посилення болю в животі при спробі прийняти горизонтальне положення, у зв’язку з чим він залишається в сидячому або напівсидячому положенні.
При гострому животі часто відзначаються порушення пасажу вмісту кишечника. Затримка стільця і ??газів пов’язана з механічною або динамічної непрохідності кишечнику. Рідше буває рідкий стілець (на початку захворювання при інвагінації кишки, гострому апендициті з тазові розташуванням відростка). Важливим симптомом гострого живота є зміна характеру калу. Так, домішки крові спостерігається часто при інвагінації кишки і гострих порушеннях мезентериального кровообігу.
ДІАГНОЗ
У діагностиці істотну роль грають вивчення скарг, особливостей анамнезу та перебігу захворювання. Велике значення можуть мати вказівки на наявність в минулому нападів болів у животі, відомості про перенесені захворювання та операціях, результатах проведених раніше діагностичних і лікувальних заходів. Важливі дані можна отримати при огляді хворого та спостереженні за ним. Так, для розлитого перитоніту, масивної кровотечі в черевну порожнину характерно нерухоме положення хворого в певній позі (часто на боці з приведеними до живота ногами), оскільки найменший рух заподіює різкий біль. При ряді патологічних процесів, що супроводжуються періодичними болями в животі (наприклад, при гострому панкреатиті, деяких формах непрохідності кишечника), хворий може бути збуджений, стогне, кричить, кидається. У випадках масивного внутрішньочеревної кровотечі, а також при перфорації полого органу (наприклад, перфоративного виразці шлунка) спостерігається різка блідість шкіри, слизових оболонок. Для важких, запущених форм захворювань, що протікають з клінічною картиною гострого живота, характерні байдуже вираз обличчя хворого, втягнуті щоки, запалі очі, блідо-сірий колір шкіри, вкритої краплями холодного поту, — так звана маска Гіппократа. При огляді звертають увагу на форму живота і вигляд передньої черевної стінки: втягнутий живіт ладьевидной форми найбільш часто відзначається при перфорації полого органу, роздутий і асиметричний — при непрохідності кишечника. Незабаром після початку захворювання на поверхні язика утворюється білий, жовтий або бурий наліт. При наростаючих інтоксикації і зневодненні він стає шорстким і сухим «як щітка». Важливу роль для оцінки тяжкості стану хворого має дослідження пульсу і АТ. У перші години після попадання в черевну порожнину вмісту шлунково-кишкового тракту, сечі, крові нерідко спостерігається рефлекторна брадикардія. У міру розвитку перитоніту частота пульсу зростає, наповнення його знижується. Виражена тахікардія характерна для внутрішньочеревної кровотечі, при якому, як правило, АД швидко знижується аж до розвитку колапсу.
Пальпацию черевної стінки при гострому животі, починають з поверхнево-орієнтовною. Глибоку пальпацію слід проводити обережно, тому що вона може викликати різку больову реакцію і захисне напруження м’язів черевної стінки, що не дозволить отримати чіткого уявлення про стан органів черевної порожнини. Частим симптомом, що виявляються при пальпації, служить болючість всієї передньої черевної стінки або різних її областей. Для кровотечі в черевну порожнину характерний симптом Куленкампффа — різке посилення хворобливості при відриві руки від черевної стінки при м’якому, ненапруженому животі.
Пальпація живота допомагає визначити напруження м’язів передньої черевної стінки (defense musculaire) і посилення болю в животі при швидкому зняття пальпують руки з черевної стінки після легкого натискання (симптом Блюмберга — Щоткіна). Посилення болів відзначається при ковзному, дотичному русі руки по черевній стінці і при постукуванні по ній пальцем. Ці та деякі інші симптоми прийнято вважати ознаками подразнення очеревини, тобто перитоніту; їх виявлення має провідне значення в постановці діагнозу і рішенні питання про необхідність екстреного оперативного втручання. При перфорації або розриві полого органу м’язове напруження може охоплювати всю черевну стінку і бути дуже різким («доскообразний живіт»).
При обмеженому перитоніті (наприклад, в порожнині малого таза, порожнини сальникової сумки), у ослаблених і виснажених хворих, а також перебувають у стані інтоксикації або алкогольного сп’яніння напруження м’язів передньої черевної стінки може повністю відсутні або бути незначним. Його не вдається також виявити при внутрішньочеревній кровотечі, перекруте кісти яєчника, в початковій стадії гострої непрохідності кишечника до розвитку перитоніту, у осіб старечого віку та хворих з розтягнутою атрофірованной мускулатурою передньої черевної стінки (наприклад, у багато народжували жінок).

Читайте также:  Какая шейка матки перед месячными на ощупь увеличивается ли, положение

У дітей для виявлення напруги м’язів передньої черевної стінки вдаються до дослідження живота під час природного або медикаментозного сну. Важливим елементом пальпації черевної стінки є ревізія місць можливого виходження гриж (пупкове та пахові кільця, області стегнового каналу, післяопераційних рубців та ін.)
Перкусія живота дозволяє виявити зменшення меж або зникнення печінкової тупості, що характерно для перфорації полого органу; наявність вільної рідини в черевній порожнині, спостережуване зазвичай при кровотечі. При кишкової непрохідності виявляється виражений тимпаніт, обумовлений скупченням газів у кишечнику.
Аускультація живота дає можливість оцінити характер перистальтики кишечника (по відсутності кишкових шумів або їх посиленню), виявити «шум плескоту», звук «падаючої краплі» , що дозволяє запідозрити непрохідність кишечника.
При ректальному дослідженні можна виявити патологічні процеси в дистальному відділі прямої кишки (наприклад, пухлина) і параректальной клітковині, виявити різку хворобливість передньої стінки прямої кишки, що свідчить про скупчення ексудату в порожнини малого таза. Зниження тонусу сфінктера заднього проходу і розширення ампули прямої кишки (симптом Обухівської лікарні) — характерні ознаки непрохідності кишечника.
Піхвові дослідження, в т.ч. інструментальне, дозволяє оцінити стан внутрішніх статевих органів і провести диференційний діагноз з гострими захворюваннями органів черевної порожнини. Хворобливість при зміщенні шийки матки (симптом Промптова) свідчить про залучення в запальний процес внутрішніх статевих органів жінки.
Важливе значення мають лабораторні дослідження. Так, в крові можна виявити високий лейкоцитоз із зсувом формули вліво при запальних захворюваннях, зниження рівня гемоглобіну, кількості еритроцитів, гематокриту — при внутрішньочеревній кровотечі. Дослідження сечового осаду дозволяє проводити диференційний діагноз із захворюваннями сечовидільної системи. При необхідності застосовують додаткові методи дослідження, наприклад визначення центрального венозного тиску, об’єму циркулюючої крові, показників кислотно-лужної рівноваги, водно-електролітного обміну і т.д.
Рентгенологічне дослідження починають з оглядової рентгеноскопії грудної та черевної порожнин , потім проводять рентгенографію черевної порожнини в вертикальному, горизонтальному положенні хворого і в латеропозіції. Обстеження хворого, що знаходиться у важкому стані, починається з оглядових знімків грудної та черевної порожнин в горизонтальному положенні хворого, на яких необхідно отримати зображення обох половин діафрагми, бічних каналів черевної порожнини і області малого тазу.
Рентгенодіагностика гострих захворювань органів черевної порожнини грунтується на виявленні комплексу рентгенологічних симптомів, прямо або побічно вказують на локалізацію і характер патології. Ознаками, прямо вказують на гостре захворювання органів черевної порожнини, що супроводжується перфорацією або непрохідністю кишечника, на пошкодження порожнистих органів, є вільний газ в черевній порожнині або в заочеревинному просторі; вільна рідина в черевній порожнині; скупчення газу і рідини в кишкових петлях з утворенням характерних чаш Клойбера. Газ в заочеревинному просторі виявляється на рентгенограмах при перфорації виразки або розриві дванадцятипалої кишки, правої половини товстої кишки, а також при панкреонекроз і флегмоні заочеревинної клітковини. До непрямих рентгенологічним симптомів, що вказують на наявність гострого запального процесу в черевній порожнині, відноситься рефлекторне здуття кишечника.
У тих випадках, коли за даними оглядової рентгенографії не вдається поставити діагноз, використовують рентгеноконтрастні методи дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки ; введення газу через зонд в шлунок (для діагностики прикритих проривної гастродуоденальних виразок) або в кишечник (головним чином при діагностиці інваганаціі кишечника у дітей, при цьому іноді вдається усунути непрохідність). Основними симптомами гострого живота, які можуть бути виявлені за допомогою цих методів, є виходження рентгеноконтрастної речовини і газу при проривної виразках шлунка і дванадцятипалої кишки в черевну порожнину, відтискування шлунка допереду при гострому панкреатиті. За спеціальними показаннями застосовують більш складні рентгенологічні методи дослідження — целіакографію, мезентерікографію та ін
Важливу роль у діагностиці ряду захворювань, що з’явилися причиною гострого живота, грають ендоскопічні методи дослідження. З їх допомогою можна виявити виразку, пухлина, дивертикули різних відділів шлунково-кишкового тракту, встановити характер виниклих ускладнень, а в ряді випадків провести лікувальні маніпуляції, наприклад видалити конкремент, защемлений в фатеровасоска (великому сосочку дванадцятипалої кишки) або здійснити реканализацию при пухлини товстої кишки, що викликає непрохідність. У важких для діагностики випадках застосовують лапароцентез, який дозволяє виявити кров або рідина в черевній порожнині.
Особливе місце в діагностиці гострого живота належить лапароскопії, показання до якої, як правило, виникають при неясному діагнозі. Лапароскопія дає можливість виявити в черевній порожнині ексудат або кров, інші прямі або непрямі ознаки гострого захворювання органів черевної порожнини і малого тазу.
Ультразвукове дослідження дозволяє виявити скупчення навіть невеликої кількості рідини в черевній порожнині, запальні інфільтрати, кісти яєчників, збільшення маткової труби за наявності в ній плодового яйця, камені в жовчному міхурі, розширення жовчних проток при блокаді каменем фатеровасоска та ін Якщо в результаті повного клінічного обстеження не вдається встановити діагноз або виключити гостре захворювання або пошкодження органів черевної порожнини, вдаються до діагностичної лапаротомії. Диференційно-діагностична характеристика деяких пошкоджень, захворювань і патологічних станів, що викликають клінічну картину гострого живота, представлена ??в таблиці.
ЛІКУВАЛЬНА ТАКТИКА
Хворого з підозрою на «гострий живіт «слід негайно госпіталізувати в профільну установу. Транспортування хворих, що знаходяться у важкому стані, повинна бути швидкою, безпечною, щадить. Необхідно передбачити можливість проведення лікувальних заходів, спрямованих на стабілізацію гемодинамічних порушень, на догоспітальному етапі.
Характер лікувальних заходів при гострому животі залежить насамперед від основного захворювання, що диктує необхідність уточнення діагнозу, проведення спеціальних додаткових досліджень. До постановки остаточного діагнозу, вирішення питання про необхідність екстреної операції і, відповідно — визначення всієї лікувальної тактики, заборонено прийом рідини і їжі, слід утриматися від застосування анальгезирующих, снодійних засобів, нейролептиків, транквілізаторів, проносних засобів, клізм.

При деяких запальних процесах, що не загрожують розвитком перитоніту, проводять комплексне консервативне лікування, проте в більшості випадків гострого живота (перитоніт, перфорація порожнистих органів, механічна непрохідність кишечника тощо) необхідно екстрене оперативне втручання. Воно проводиться негайно після госпіталізації або йому передує інтенсивна інфузійна передопераційнапідготовка протягом 2-3 год з метою корекції виниклих гемодинамічних, водно-електролітних і інших порушень. Хворим, які перебувають у дуже важкому стані з триваючим внутрішньою кровотечею, оперативне втручання проводять відразу ж після надходження в стаціонар, паралельно виконуючи реанімаційні заходи. У складних випадках характер і обсяг лікувальних заходів визначається консиліумом фахівців (хірург, реаніматолог, терапевт та ін.)
Прогноз залежить від характеру і тяжкості основного захворювання, а також від строку, що пройшов з моменту початку захворювання до надходження хворого в стаціонар, його віку та супутніх захворювань.

ГОСТРИЙ ЖИВІТ

Серед раптових захворювань особливе місце займають гострі захворювання органів черевної порожнини. Незважаючи на різноманітність причин, що викликають ці захворювання, всі вони супроводжуються подразненням очеревини. У разі несвоєчасного лікування може розвинутися грізне ускладнення — запалення очеревини, або перитоніт. Це і дало підставу об’єднати всі такі захворювання загальним терміном «гострий живіт».

Читайте также:  АОРТА - что такое в Атласе анатомии человека

«Гострий живіт» — це не діагноз, а клінічний симпто- мокомплекс, який включає в себе наступні симптоми:

а раптова поява сильних болів у животі;

а нудоту, блювоту;

а відсутність стільця; рідше пронос, неотхожденіе кишкових газів;

а здуття живота, напруження черевної стінки.

Терміном «гострий живіт» користуються, коли не вдається встановити точний діагноз гострого хірургічного захворювання, а ситуація вимагає екстреної госпіталізації хворого.

Часто картину «гострого живота» дають захворювання, що локалізуються поза живота, — патологія забрюшинно розташованих органів, міжреберна невралгія, інфаркт міокарда та ін. Розрізняють 6 груп випадків, що дають картину «гострого живота».

ж Запальні захворювання органів черевної порожнини: гострий апендицит, гострий холецистит, флегмона шлунка і кишечника, гострий дивертикуліт, гострий мезентеріальний лімфаденіт, гостре запалення матки і її придатків.

ж Деструктивні процеси органів черевної порожнини: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, ускладнена проривом і кровотечею.

ж Порушення кровообігу в органах черевної порожнини внаслідок тромбозу мезентеріальних судин, обмеження грижі, завороту сальника, странгуляііонная кишкова непрохідність.

ж Кишкова непрохідність, гостро виникла механічна жовтяниця, викликані сторонніми предметами, конкрементами, клубком аскарид. Ці ознаки обумовлюються розтягуванням порожнистих органів вище перешкоди і виходом з них вмісту в черевну порожнину.

ж Пошкодження органів черевної порожнини і забрюшінно- го простору, розрив шлунка, кишечника, сечового міхура, печінки.

ж Функціональні захворювання (паралітична і спастическая кишкова непрохідність, ослрое розширення шлунка).

Внаслідок парезу кишечника при гострому перитоніті відзначається затримка стільця і газів. Часті рідкі випорожнення при розлитому перитоніті є несприятливою ознакою.

Напруга черевної стінки — постійна ознака «гострого живота». Слабке напруження черевної стінки буває у людей похилого віку і дітей. Напруга черевної стінки — нервнорефлекторная акт організму на роздратування очеревини. Воно може бути довільним і мимовільним. Мимовільне напруження відбувається без участі хворого і є істинним. При проривної виразки шлунка і дванадцятипалої кишки спостерігається загальне напруження: «доскообразний живіт» (симптом Дзбановський-Чугуєва). Обмежений запальний процес призводить до локальній напрузі черевної стінки. Напруга черевної стінки може бути відсутнім при набряку підшлункової залози, кровотечі в черевну порожнину. Напруга черевної стінки визначається при огляді та поверхневої пальпації і поєднується з симптомами подразнення очеревини (симптомом Щоткіна Блюмберга).

Блювота і нудота є характерними симптомами «гострого живота». Чаші блювота супроводжує кишкової непрохідності, гострого холециститу, панкреатиту, перитоніту, тромбозу мезентеріальних судин, рідше гострого апендициту, загострення виразкової хвороби і дванадцятипалої кишки і її ускладнень.

Блювоті часто передує нудота. Часта болісна блювота буває при гострому панкреатиті, гострому перитоніті, печінковій коліці. Одноразова блювота відзначається при гострому апендициті; при пробиття виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки блювота буває як виняток. Блювота є раннім симптомом кишкової непрохідності.

Порушення стільця і відходження газів при «гострому животі» є характерними симптомами кишкової непрохідності; відзначається здуття живота. При інвагінації кишечника, гострому тромбозі мезентеріальних судин у хворих часто буває кривавий стілець.

Біль. Біль у верхньому відділі живота праворуч характерна для захворювань печінки і жовчного міхура, дванадцятипалої кишки та голівки підшлункової залози. При захворюваннях жовчних шляхів біль іррадіює в праве плече, при виразці дванадцятипалої кишки і запаленні підшлункової залози — в спину. У верхньому відділі живота зліва біль відзначається при ураженні шлунка, підшлункової залози. Біль у нижній частині живота справа може викликатися апендиксом, сліпий і висхідним відділом ободової кишки. У нижній частині живота зліва біль може бути викликана поразкою поперечної ободової та сигмовидної кишок. Локалізація болю не завжди відповідає розташуванню ураженого органу. Іноді в перші години захворювання біль не локалізується чітко і лише пізніше концентрується в певній зоні.

Велике значення має характер болю. Переймоподібний біль найчастіше спостерігається при спастичних скороченнях гладкої мускулатури порожнистих органів. Поступово наростаючий біль характерна для запальних процесів. Переймоподібний біль у 10-20 % хворих можлива і при гострому апендициті; вона обумовлена скороченням м’язової оболонки відростка у відповідь на закупорку його просвіту.

Раптова поява болю по типу «кинжального удару» свідчить про внутрішньочеревної катастрофи (прорив полого органу, гнійника). У момент перфорації біль буває настільки сильною (при пробиття виразкову хворобу шлунка), що призводять до колапсу або шоку. Такі хворі намагаються нерухомо лежати або сидіти, так як найменший рух посилює біль. Особа нерідко стає змарнілим, землистого кольору з загостреними рисами. Дихання поверхневе, пульс рідкісний, температура тіла нормальна або знижена. Іноді виникає блювота. Черевна стінка втягнута, різко напружена ( «як дошка»), не бере участі в акті дихання.

Гострий холецистит починається з появи постійних або переймоподібних болів в правому підребер’ї, які ір- радііруют в праве плече. Біль посилюється при розмові, кашлі, фізичному навантаженні, супроводжується блювотою (з їжею і жовчю), температура тіла зазвичай підвищується, може з’явитися жовтяниця.

При пальпації відзначається болючість і напруження м’язів у правому підребер’ї.

Гострий панкреатит починається з появи різких болів в животі, від яких хворий кричить і кидається в ліжку. Болі носять переймоподібний або постійний характер, що оперізує, локалізуються в підкладеної області і віддають у поперек, плечі, іноді в стегна.

Болі при панкреатиті бувають настільки сильними, що не вщухають під дією знеболювальних засобів і можуть призводити до шоку. Іноді виникає часта і болісна блювота, зазвичай відбувається затримка стільця. Шкіра і слизові бліді, пульс прискорений до 90-100 уд / хв, слабкий; температура тіла нормальна або підвищена, тони серця глухі. Живіт незначно роздутий в надчеревній області, різко хворобливий, напруження черевних м’язів виникає не відразу.

Гострий апендицит виникає раптово. У животі з’являються постійні посилюються болі; спочатку вони можуть бути близько пупка, потім зосереджуються в правій нижній частині живота. Треба відзначити, що розташування болів в животі при гострому апендициті залежить від місця знаходження самого відростка. Якщо відросток знаходиться високо під печінкою, то біль локалізується в правому підребер’ї. При русі болі посилюються, при пальпації в правої клубової області (якщо відросток розташований нормально) відзначаються хворобливість і напруга м’язів. Стілець зазвичай затримується, але зрідка буває і пронос. Температура підвищується не завжди (особливої залежності між тяжкістю запалення і температурою при апендициті немає). Пульс частішає до 90 100 уд / хв.

Гостра непрохідність кишечника має 2 різновиди, динамічну і механічну.

Динамічна непрохідність кишечника виникає без механічних перешкод в просвіті кишечника, в результаті його спазму або паралічу.

Механічна непрохідність виникає в результаті тих чи інших механічних перешкод в кишечнику. Таку непрохідність ділять на 2 групи: обтураційна і странгуля- ционная.

Обтураційна непрохідність виникає при закупорці просвіту кишечника без істотних порушень його кровообігу.

При странгуляційної непрохідності відбувається швидка закупорка просвіту кишечника і здавлювання кровоносних судин і нервів брижі однієї або декількох кишкових петель.

Основними ознаками гострої непрохідності кишечника є:

  • • напади переймоподібних болів в животі;
  • • багаторазова блювота;
  • • відсутність випорожнень і затримка газів;
  • • асиметричне здуття живота і посилена перистальтика кишечника;
  • • хворий блідий, температура нормальна, пульс частішає.

При виникненні болю в животі, де б це не сталося, треба терміново викликати лікаря. До його прибуття слід укласти хворого в ліжко, заборонити йому прийом їжі і пиття, ні в якому разі не вдаватися до «домашнім» методам лікування. Щоб зменшити болі, можна покласти на живіт хворого міхур з льодом (але не грілку!). Забороняється застосування болезаспокійливих засобів, наркотиків, антибіотиків, проносних і клізм.

Зазвичай всіх хворих з хірургічною патологією черевної порожнини оперують. При важкому стані потрібна інтенсивна передопераційна підготовка протягом 2-3 год з метою корекції виникаючих порушень.

Завершивши дослідження живота, вимірявши температуру тіла і частоту пульсу, зверніться до табл, і рис., Які допоможуть вам припустити причину болю.

Ссылка на основную публикацию
Острый алкогольный гепатит
Какой гепатит от алкоголя Острый алкогольный гепатит Алкогольная болезнь печени (АБП) – важная проблема здравоохранения многих стран. Настоящее количество людей,...
Остеосинтез — виды операции, показания и лечение
Остеосинтез ключицы Об услуге Цены Врачи Клиники Остеосинтез ключицы — хирургическая операция, позволяющая соединять деформированные кости и восстанавливать их целостность...
Остеохондроз грудного отдела позвоночника — симптомы и лечение
Остеохондроз грудного отдела позвоночника Термин «остеохондроз» используется для обозначения состояния, затрагивающего межпозвонковые диски. Причин остеохондроза множество. Он может быть связан...
Острый живот – причины, симптомы и лечение
Острый живот Острый живот – комплекс клинических, лабораторных и инструментальных признаков, свидетельствующих о катастрофе в брюшной полости и необходимости оказания...
Adblock detector